Я буду писати, кричати, запитувати. Поки відповідь не прийде!

Останні півтора року я працював в компанії, де були задекларовані наступні принципи та цінності: добробут усіх членів команди (а також їх сімей); створення кращої команди ІТ-розробників в Україні; постійне вдосконалення та інновації; реалізація особистості. Ще до того я працював в компанії, де основними принципами та цінностями є: інновації; досвід; якість; оперативність. І для мене це були не пусті слова. Мабуть, тому що я їх сам декларував, та намагався впроваджувати в колективі. Однак, цього було недостатньо. По-перше, цінності так і не стали спільними для усіх. По-друге, не вистачало інших більш фундаментальних цінностей, які були проігноровані. І на цьому місці розповім детальніше.

Здоров’я

Це перша фундаментальна цінність. Якщо з часом люди з якими Ви працюєте байдужі до стану Вашого здоров’я, то Ви починаєте вороже ставитися до такого середовища, адже середовище реагує на Вас відповідно. В компанії, де найголовнішою цінністю є прибуток — Ваше здоров’я це ресурс компанії. Будь-який прибуток не може бути вище за здоров’я людини, бо здоров’я за гроші не купити! Здорова людина = працездатна компанія!

Щастя

Це друга фундаментальна цінність. Здорова людина як правило й щаслива. Здорова і щаслива людина здатна створювати позитивний настрій в компанії. Щаслива людина може проявляти творчу думку та генерувати нові ідеї. Щаслива людина здатна надавати компанії, її продуктам чи послугам додаткову цінність. Щаслива людина = прибуток компанії!

Любов

Це третя фундаментальна цінність, і можливо найголовніша. Любов — це почуття, яке є одним з найсильніших двигунів компанії. На якій би Ви позиції не працювали, любов — це рушійна сила. По-перше, людина, що любить свою роботу — це ефективний співробітник, що здатний не тільки генерувати ідеї, але й втілювати їх. По-друге, любов також допомагає налагоджувати добрі стосунки із колегами. Перші великі компанії пішли якраз із сімейних компаній, тому що такі компанії зароджувались із сім’ї, а сім’я без любові неможлива. Любов — це та потужна сила, яка єднає усіх людей в купі! Людина, що любить свою компанію = процвітання компанії!

Висновок

Вже кілька років ці цінності є для мене майже святими (я бажаю їх всім на день народження). Проте, я й гадки не мав, що ці цінності можуть бути покладені в основу компанії. Є й інші цінності. Вони похідні від фундаментальних: довіра, добробут, реалізація особистості, інновації, досвід, якість, оперативність та багато іншого. Все це здається дрібницями після описаного вище. Якщо є десь люди, які поділяють основні цінності (здоров’я, щастя, любов), то я готовий підписати із Вами договір про співпрацю, та втілювати спільні проекти!

Хто знає, може з цього починається справжня держава?..

Четвертий випуск подкасту про Snailz — безкоштовну браузерну онлайн гру. Новини, анонси, статистика, оголошення. Приємного прослуховування!

1. Новини та анонси
   1. На snailz.ru стало так само жарко як і на вулиці…
   2. Вакансія тестера закрита
   3. Нова адреса форуму
   4. Відкрито групи в Фейсбуці та Вконтакті
   5. З’явилися нові шмотяночки в магазині одягу!
   6. Крутий геймплейний ролік на Ютубі
   7. Патчноут 1.0.3
2. Вражаюча цікава статистика…
3. Оголошень в цей раз не буде

Snailz – Episode 4

Третій випуск подкасту про Snailz — безкоштовну браузерну онлайн гру. Новини, анонси, статистика, оголошення. Приємного прослуховування!

Лінки, що згадуються в подкасті:

• Бета Snailz.ru
• Форум Snailz.ru
• Вакансія програміста
• Вакансія тестера

Snailz – Episode 3

На цій зустрічі кажуть була рекордна кількість людей:

Доповідали:

Сергей Язловецкий (Минск) про “Новое во Flex 4″

Андрей Панас (Киев) про “Скинование Adobe Flex(tm) 4 веб-приложений = хорошее, только хорошее, режим Бога и ложка дегтя”

Родион Быков (Севастополь) про “Flex + Coldfusion”

Виктор Примак (Киев) “Adobe Flex & AIR on Linux”

Зустріч запам’яталась:

Тентом

Піцою

Мотузками для кріплення тенту

Так кріпився тент

Зливою

Прикольним форматом

Додому ми не їхали а пливли:

Злива та гроза були справжньою демонстрацією стихії води та вітру:

Більше фото в альбомі:

UAFPUG #20

Другий випуск подкасту про Snailz — безкоштовну браузерну онлайн гру. Новини, анонси, статистика, оголошення. Приємного прослуховування!

Snailz – Episode 2

Настав час для першого випуску подкасту власного виробництва. В цьому випуску піде мова про Snailz (Снейли, Снэйлы). Новини, анонси, оголошення. Приємного прослуховування!

Snailz – Episode 1

Який він шлях до мети: легкий і натхнений чи важкий та тернистий? Що чекає на тих хто більше року працюватиме над одним великим проектом? В цьому пості я опишу свої враження зі свого досвіду.

Вже близько півтора року я працюю над проектом Snailz (Снейли). Цікавий шлях від ідеї до втілення. За цей період було все: брейншторми, емоції, кропітка робота, постійне навчання та самовдосконалення, пристосування до нових умов і людей. Такий шлях, який приємно йти пліч-о-пліч із гарною та професійною командою. Проте, не без недоліків. Вже близько до фінішу і залишилося ще кілька дуже важливих кроків. І все одно, це тільки початок нового ще більшого за дистанцією шляху.

Перші кілька місяців були цікаві, бо було багато мозкових штурмів, на яких обговорювався майбутній проект. Була напрацьована концепція проекту, яка полягла в його основу. Багато з того матеріалу було викинуто з першої версії продукту, бо не вистачить ніякого часу для втілення нашої бурної фантазії.

Наступний період був наче тиша перед буревієм. Прототипування (препродакшн). В цей час ми визначалися із основними технічними ризиками та робили висновки про те, чи зможемо ми взагалі зробити те, що запланували. Саме в цей період ми визначилися та заморозили ті речі, які ще по суті на даний момент знаходяться на етапі виробництва.

Потім було нарощування потужностей, або просто продакшн. З’явилися нові люди. Ми вчилися працювати разом. Потім була інтенсивна та кропітка робота. Багато було зроблено помилок, які довелося виправляти згодом. Хтось не витримав навантаження і покинув команду. Це був непростий емоційний час для команди. Проте, саме нам треба було йти далі, бо попереду нас чекала кінцева мета та результат.

Потім були нові люди, більш досвідчені, які допомагали виправляти помилки і не менш кропітка робота, яка триває понині. І схоже що це лише новий виток спіралі, по якій ми почали рухатися півтора року тому. І кожен новий виток має свою амплітуду. Проте, саме головне, що переломний момент позаду. Це та точка, після якої назад дороги вже не має. Тепер рух тільки вперед, до мети!

P.S. Разом ми зможемо!

Про те як поводять себе співробітники ДАІ. Про те як, можливо, варто говорити із представниками влади. Рекомендую для перегляду.

Сьогодні мав чудову нагоду поспілкуватися із нашим рідним українським ДАІ. Чудові хлопці у погонах! Проте, є до них зауваження. Про це нижче.

Зі свого досвіду та досвіду знайомих маю факти про те, як ДАІ робить із законослухняних громадян правопорушників. І робиться це не зовсім чесно. От наприклад, висів десь знак про обмеження швидкості у 80 км на годину (наприклад на Набережному шосе), а потім його знімають. При цьому жодного повідомлення у ЗМІ. А потім наші любі хлопці у погонах виходять із радарами та роблять із нас правопорушників. Як вам таке шахрайство?

Так от ідея наступна: на законодавчому рівні заборонити такі дії без належного інформування громадськості про зміни в знаках в односторонньому порядку! Наразі мені невідомо, на якому рівні це потрібно робити, але намір такий з’явився. Прошу долучатися до ініціативи всіх небайдужих.

Разом ми зможемо!

Настав час сказати про українську науку. Вона недолуга, але має шанс. І в цьому пості я спробую пояснити свою позицію.

Мотивація

Не знаю як у інших, але у мене основним стимулятором піти до аспірантури спочатку були батьки. Мій тато до сіх пір мріє, що хоча б один з його трьох синів стане кандидатом наук. В часи його молодості це було престижно. За наукову степінь скрізь були преференції, доплати до зарплати на виробництві і багато іншого. Але це було.

Зараз все інакше. Я постійно намагався знайти для себе додаткову мотивацію: престиж, соціальне значення, матеріальні преференції, цікава творча та плідна атмосфера. На жаль цього немає в українській науці. “Проффесори” зробили науку непрестижною, а інколи навпаки принизливою. Низька зарплата вчених автоматично знижує соціальний статус наукового співробітника на рівень трохи вищий за вчителя середньої школи (зарплата середнього програміста в десять разів більше стипендії аспіранта). Хабарі в інститутах поставили остаточну крапку на репутації науковців. Інколи на цю тему шуткують, що можна купити якусь кафедру і зробити на цьому бізнес. Про яку плідну та творчу атмосферу в українській науці можна тоді говорити? Немає у мене особисто мотивації.

Проте, є світло в кінці тунелю!

Про українську науку

Як тільки я поступив до університету (а я їх побачив аж два на своєму шляху), я почав вибірково сприймати навчальний процес (що відзначилося на кольорі мого диплому). І як потім прояснилося — так працюють більшість передових університетів світу. Студент сам обирає собі предмети, які йому потрібні. Зараз спостерігаються зрушення в цьому напрямку. Це я до того, що є чому повчитись в наших університетах! Я із задоволенням слухаю загальноосвітні предмети: філософія, соціологія, економіка та інше. Найулюбленіший мій предмет це філософія. Вона найбільш універсальна і розвиває процес мислення як такий.

Наша наука занадто бюрократизована і формалізована. Це зайве в сучасному динамічному світі. Будь-яка державно затверджена програма буде застарілою як тільки вийде у світ, так як вже через півроку вона буде неактуальною. Давайте дозволимо студентам самим обирати свій шлях. А університети нехай подбають про можливості для студентів, забезпечать матеріальну та творчу базу для них. Я б із задоволенням так повчився. І нехай процес навчання буде займати більший час, бо я змушений буду працювати і вести персональне дослідження, бо мені воно цікаво і корисно. От воно світло в кінці тунелю!

І цим все сказано